10 українських слів, які збагатять вашу мову

 Українські слова, які варто знати та вживати у повсякденному спілкуванні. Яскраві лексеми поповнять словниковий запас та з легкістю замінять набридливий суржик.

Кебета – здібність, уміння, хист; розум.
“Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю!” (Тарас Шевченко).

Нестелепа – неповоротка, незграбна людина.
“Знав би той нестелепа, як стріляю. Поцілив би йому крізь вічко його кольчуги прямо в пупа! Ги-ги!” (Павло Загребельний).

Тужавий – щільний, тугий, не м’який.
“Іде неквапом, упевнений, що його ждуть, сповнений пихи й нахабства, ліниво переставляє чоботи, вминає тужавий сніг: ри-и-ип! ри-и-ип!” (Павло Загребельний).

Абищиця – річ або справа, що не має ніякої цінності чи значення; дрібниця, дурниця.
“Це така абищиця, що не варт і казати…” (Словник Грінченка).

Чвиря – негода, сльота.
“А зима зовсім згнила, і шкульгає Різдво в мряку чвирі…” (Микола Хвильовий).

Примилятися  – поведінкою, розмовою, манерами намагатися подобатися кому-небудь, зваблювати когось; словами, вчинками піддобрюватися до кого-небудь з певною метою; підлещуватися.
“Він крутився поміж своїми людьми, усміхався та примилявся до їх та нишком іноді казав кому щось…” (Б. Грінченко).

Мріти –  ледве виднітися, бовваніти;  ледве світитися; мерехтіти; світати.
“На могилі кобзар сидить / Та на кобзі грає / Кругом його степ, як море / Широке, синіє / За могилою могила / А там — тілько мріє” (Тарас Шевченко).

Сопух – сморід.
“Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного свіжого, що входив до хати…” (Лесь Мартович).

Розбруньковуватися – розтулятися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).
“Чудесний весняний день… Сонце… Ось-ось розбрунькнуться каштани… ” (Остап Вишня).

Легіт – легкий приємний вітерець.
“Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки…” (Михайло Коцюбинський).
Раніше Факти ICTV розповіли про 10 українських слів, яких не скажеш російською.

Опубліковано Квітень, 11 в 13:44