Я тебе запрошую на каву,
Мій осінній дивний листопад,
Ти закоханий у осінь золотаву,
Їй співаєш безліч серенад.
То закрутиш її в вальсі з листям,
То обіймеш туманом за стан,
Подаруєш з калини намисто,
Невгамовний дивний Дон Жуан.
Так завоювати її хочеш,
Все кладеш до витончених ніг.
Ти кохаєш золотаву осінь.
А вона чекає перший сніг.
То ж не рвись вітрами, не гонися,
Краще слухай розповідь цікаву.
Ти поруч присядь і зупинися.
Я тебе запрошую на каву...
T.Smychok