Знову чую знайомі я дзвоника трелі
У ранковий
омріяний сонячний час.
Я іду на урок.
Знов відчиняться двері,
І підхопиться з місця улюблений клас.
Очі учнів моїх - сторінки непрочитані.
Мої судді вони, і до вироку - крок.
І якщо в них байдужість - будь певен, учителю,
Що сьогодні провів
ти невдало урок.
Їм цікаво, яким буде світ у майбутньому,
Їм теперішній час ставить низку питань.
І уроки у нас мають буть самобутніми -
Лиш при цьому досягнена буде мета:
Спілкування взаємно - корисне, насичене,
Абсолютна увага, в очах інтерес...
Лиш тоді вийде в світ особистість освічена,
Бо її зацікавив навчальний процес.
До дверей я підхожу, з думками збираюся -
Що я дам їм сьогодні, чому їх навчу?
Знаю
твердо одне - як завжди, постараюся,
Щоб ніхто, захопившись, дзвінка не почув.
Немає коментарів:
Дописати коментар